13-та Конференція Міжнародного товариства зі СНІДу з досліджень ВІЛ “IAS 2025”, що відбулася у липні в Кігалі (Руанда), стала подією з подвійним змістом. З одного боку – наукові прориви, нові підходи до профілактики та лікування, зокрема препарати тривалої дії, які можуть змінити хід протидії епідемії ВІЛ. З іншого – серйозна фінансова криза, спричинена скороченням міжнародної допомоги, яка поставила під загрозу десятиліття досягнень.
13-та Конференція з досліджень ВІЛ “IAS 2025” зібрала понад 4000 учасників – науковців, лікарів, активістів та політиків. ЇЇ наукова програма була справді вражаючою. Було представлено результати досліджень ін’єкційного PrEP (лєнакапавір, каботегравір), інноваційні моделі лікування та супроводу, нові підходи до пошуку ліків і вакцини. Вперше гучно пролунали голоси африканських дослідників як лідерів наукового процесу. Водночас активісти попередили: закриття клінік, які надають допомогу ключовим групам, не можна маскувати під “інтеграцію” – це втрата доступу до безпечних послуг. Головне питання, яке постало перед світовою спільнотою: чи можливо мобілізувати ресурси, захистити права людини та не втратити дорогоцінну перевагу, яку надають наука і досвід.
Європейський інститут політики громадського здоров’я презентував на конференції постер “Words matter: co-producing the PORADA HIV disclosure decision aid for older adults in Ukraine“, підготовлений у співпраці з партнерами з Єльського університету та Університету Східного Лондона.
Завдяки проєкту PORADA було створено паперовий посібник для літніх людей, які живуть з ВІЛ в Україні, щоб підтримати їх у прийнятті рішень щодо розкриття свого ВІЛ-статусу. Інструмент розроблено з урахуванням культурного контексту, воєнної ситуації, стигми та потреб користувачів. Зокрема, під час розробки було виявлено, що деякі терміни, які англійською сприймаються нейтрально, потребують адаптації – наприклад, словосполучення “розкриття статусу” у перекладі може звучати тривожно, тому вимагало більш делікатного формулювання.
Наступним кроком має стати впровадження інструменту в практику надання послуг людям літнього віку, які живуть з ВІЛ, з подальшим вивченням його ефективності. Це дозволить адаптувати підхід для ширшого використання в закладах охорони здоров’я в Україні та за її межами.